Суперліга 
Капітан БК Дніпро Станіслав Тимофеєнко в інтерв’ю сайту Sport-express.ua оцінив нинішній сезон Суперліги та поділився цікавими історіями з власної спортивної кар’єри.
– БК Дніпро після 24 проведених матчів має стовідсотковий показник перемог у Суперлізі. Настільки слабкий рівень першості цього сезону?
– Зі сторони може скластися враження, що нам усе легко дається, але насправді це не так. Все ж таки у нас була одна поразка від Будівельника (66:72), однак київський клуб знявся зі змагань.
Було багато й інших непростих ігор. У матчі проти Рівного була близька боротьба, із тим же Запоріжжям ми грали у баскетбол на зустрічних курсах.
Олександр Кольченко: У віці 30 + для кожного спортсмена настає час, коли треба ділитися тим, що знаєш і вмієш
– Чи є взагалі хтось або щось, що може завадити Дніпру виграти чемпіонство у нинішній кампанії?
– Так. Це ми самі. Якщо у якийсь момент ми розслабимося та не будемо виконувати настанови тренера та його штабу, то можемо самі собі створити проблеми.
Я хлопцям в роздягальні вже казав, що якби був лише регулярний чемпіонат, ми б достроково його виграли, як Будівельник минулого сезону. Проте у нинішньому сезоні є плей-оф, тому найбільш відповідальна частина попереду. Якщо ми регулярку пройдемо без поразок, а у плей-оф вилетимо на першій стадії, то усі ці перемоги не будуть нічого значити.
– Який відсоток ви дали б на чемпіонство Дніпра?
– Як капітан команди, хочу дати 100%. Однак завжди два-три відсотки треба залишити на те, що може статися щось непередбачуване. Тому нехай буде 97% на те, що нам вдасться виграти чемпіонат та Кубок.
– Чим сильний нинішній Дніпро?
– У нас дуже пристойна лава запасних. Я ще перед стартом сезону розумів, що це буде одним з ключових факторів успіху. Ця взаємозамінність дозволяє нам рівно йти по дистанції.
Також важливу роль відіграє наша хороша зіграність. Кістяк команди вже дуже довго грає разом.
– Хто з молоді радує? У кому бачите потенціал?
– Дуже великий потенціал бачу в Данила Сипала. Хоча, йому ще потрібно дуже багато працювати у баскетбольному та тренажерному залах. Думаю, через один-два роки він зможе представляти нашу країну на рівні збірної та навіть спробувати себе у якомусь європейському клубі.
Сипало має хороші габарити. В нього зріст 2,10 м та дуже великий розмах рук. Завдяки швидкості він вільно почувається у нападі. В обороні він також за гру стабільно виконує по 2-3 блокшоти. В нього це дуже добре виходить. Він ще до кінця не сформувався фізично, тому якщо додасть у м’язах, зможе ще на 30-40% спрогресувати.
– Можливо, хтось ще?
– Ваня Колдомасов. Вважаю, що в нього також непоганий потенціал.
Ваня є габаритним та фізично сильним гравцем. Коли він викладається на максимум та виконує настанови тренера, то у захисті його ніхто не може обіграти. В атаці він також добре відчуває гру. Завдяки своїй фізиці він може виконувати проходи, які також неймовірно важко зупинити.
– Особисто ви проводите вже свій 16-й сезон у Дніпрі. Як це бути старожилом команди?
– Це дуже приємно. Я пройшов через багато складів, пограв разом із безліччю баскетболістів, набрався великого досвіду.
– А взагалі в Дніпрі хтось залишився із тих часів, коли ви тільки прийшли у в клуб?
– З гравців зараз за нас виступає Коля Вільховецький. Він за Дніпро почав грати ще раніше за мене. Просто в нього були періоди, коли він грав й за інші команди в чемпіонаті України та робив паузу в кар’єрі.
В тренерському штабі працює Пашко Агапов. Він виступав в структурі клубу більше, аніж я. Коли я лише прийшов у Першу лігу, він вже грав у Суперлізі. Він отримав травму та буквально через декілька тижнів став тренером в дублі, а потім почав працювати й в команді Суперліги.
– Під час перегляду матчів Дніпра завжди впадає у вічі ваша експресивна поведінка на паркеті. Звідки у вас така спортивна агресія?
– Так, в мене такий характер. Просто я розумію, через що пройшов та яку конкуренцію витримав.
Я пізно прийшов у баскетбол і хлопці мого віку усі були на три або навіть чотири голови вищими за мене. Тоді я дав собі зрозуміти, що треба багато працювати та доводити свою конкурентоспроможність. Багато років я йшов до своєї мети й на майданчику мені завжди хочеться перемагати. Іноді ці емоції заважають мені, а іноді допомагають завести команду.
– Особисто у вас за стільки років виступів за Дніпро ніколи не було бажання спробувати себе в іншій команді чи чемпіонаті?
– У 2016 році я мав невеличкий досвід виступу у литовському П'єно, мені сподобався місцевий чемпіонат і я хотів там залишитися. Також у мене тоді були варіанти з Польщі та Румунії.
Однак ми поспілкувалися із президентом Дніпра і він зумів переконати мене залишитися в команді. Не шкодую про своє рішення, бо тут я провів дуже хороші роки.
– Можливо, якийсь український клуб колись вас дуже хотів?
– Ні. Я завжди казав, що в Україні для мене є лише Дніпро. Я поважаю нашого президента та одних з найкращих в Суперлізі вболівальників. Не думаю, що я б почувався добре, аби перейшов в іншу команду. Для мене це неприпустимо.
– Чому ви так віддані Дніпру?
– Як вже казав вище, я дуже пізно прийшов у баскетбол і тут мені дали шанс. Вважаю, що на початку кар’єри я не демонстрував того рівня, якого від мене очікували.
Пам’ятаю свої перші ігри за основну команду, після яких мені самому було соромно за те, як я грав. Проте тренери все одно продовжували вірити. Потім нарешті настав той момент, коли я скористався своєю можливістю завдяки терпінню тренерів та президента.
У Дніпрі мене допомогли вирости у того гравця, яким я зараз є.
– Скільки ви ще хотіли б пограти?
– Скільки здоров’я буде дозволяти. А взагалі хочеться мінімум до 20 сезонів у Дніпрі дійти
– Чого бажаєте ще досягти у баскетболі?
– Хочеться нарешті виграти чемпіонат України. Я розумію, що нинішню Суперлігу недоречно порівнювати із тою, яку вигравали Будівельник, Маріуполь, Прометей… Однак все одно, чемпіонство – є чемпіонство.
Ми вже вигравали золоті медалі, коли була пандемія коронавірусу. Просто тоді першість перервали, і оскільки ми йшли на першому місці, нас визнали чемпіонами. Хочеться все ж таки зробити це у спортивній боротьбі.
Коментувати