Суперліга 
Форвард БК Запоріжжя Антон Буц в інтерв'ю клубній прес-службі згадав найбільш приємні миттєвості своєї кар'єри, розповів про особистий рецепт відмінної фізичної форми та прийдешню серію проти Черкаських Мавп.
– Основна частина сезону завершена, ви вже знаєте свого суперника в плей-оф. Як ти оціниш регулярний чемпіонат для БК Запоріжжя та особисто для себе?
– З поверненням Валерія Плеханова команда почала показувати досить непоганий результат. Особливо, якщо порівнювати з минулим сезоном. За підсумком чемпіонату ми стали четвертими, але це зовсім не межа. На жаль, було кілька прикрих поразок, які не дозволили нам фінішувати вище та отримати легшого суперника. У цьому сезоні моя роль в команді змінилася. Якщо в минулому сезоні я був лідером, то зараз виконую скоріше допоміжні функції. Так і має бути. Все ж таки роки беруть своє.
Валерій Плеханов: Хочеться максимально затягнути сезон для Запоріжжя
– На останній бабл до Києва ти їхав після хвороби. Через це перші матчі тобі зовсім не вдалися?
– Лежав тиждень з температурою та грипом. Після такого важко показати виразну гру. Я провів з командою лише одне тренування. Звісно, мої фізичні кондиції були далекі від оптимальних. У таких умовах важко знайти свою гру.
– У цьому ж баблі ви зустрічалися зі своїм майбутнім суперником по плей-оф Черкаськими Мавпами. Важко грати проти їхніх швидких американців та Андрія Агафонова?
– У Черкаських Мавп хороша команда. Легіонери добре пристосувалися під їхню схему. Серед українців є й інші досвідчені гравці, не тільки Агафонов. Вони мають систему, на всіх позиціях вистачає гравців з досвідом. Бентежить лише те, що всі матчі серії пройдуть на їхньому майданчику. Як відомо, вдома й стіни допомагають… Але ми перемагали їх у цьому сезоні і знаємо, як це зробити ще раз.
– На заключний бабл ти поїхав з новою зачіскою. Хотів перевірити її фартовість?
– Експерименти із зачіскою фартовості не принесли, як фартові вуса не дали належного результату. Ініціатором цієї зачіски стала температура. Тоді мені здавалося, що голова, неначе у мікрохвильовій печі зараз розколеться, а волосся на голові тільки підсилюють цей ефект. Тому вирішив їх позбутися і поголився.
– Сезон був важким, гравцям стартової п'ятірки доводилося проводити на майданчику дуже багато ігрового часу. Витримувати інтенсивність, особливо в захисті, як вимагає цього тренер, не завжди вдавалося. На твою думку, чому?
– Я вважаю, що проблема в концентрації. Не завжди вдається її втримувати, коли виконуєш великий обсяг роботи. Тому були в мене провали у третій і четвертій чвертях. Також даються взнаки роки. У нас троє гравців, яким уже за 30… Фізично грати такі насичені бабли з трьома матчами вже важкувато.
– Навіть у 35 твоєму бажанню та самовіддачі на майданчику позаздрять багато молодих гравців. Які зміни в тренувальному процесі або життєвому алгоритмі ти робив, щоб зберігати свою форму в тонусі та грати на цьому рівні?
– Як для спортсмена, вік вже серйозний, але я завжди грав серцем. Це допомагає знайти сили навіть тоді, коли тіло відмовляється працювати. Влітку я скинув 8 кілограмів. З'явилася швидкість, розвантажив трохи коліна. Тепер вони болять вже не так. Мабуть це й допомагає триматися на цьому рівні.
– Ти був у команді з моменту її створення, представляєш БК Запоріжжя й зараз. Які найбільш пам'ятні моменти пов'язані з клубом?
– За той час, що я провів у клубі, було багато чудових моментів. Хочу виділити сезон, в якому ми виграли бронзу. Та серія з Дніпром і божевільна підтримка наших фанатів на трибунах – це було щось неймовірне. По-справжньому круто брати участь в такому дійстві. Ці моменти залишаться в пам'яті назавжди.
– У цьому сезоні ти жодного разу не був на післяматчевих прес-конференціях. Чому?
– Пресконференції – це стрес для мене. Моя українська не така гарна, як хотілося б, тому я просив тренера мене не брати. Коли я жив у Хмельницькому, і на побутовому рівні всі говорили українською, я абсолютно не комплексував і досить непогано розмовляв.
– У цьому сезоні в складі команди чимало молодих гравців. Часто їм допомагаєш, підтримуєш? Помічаєш їхній прогрес?
– Молодим гравцям непросто у цьому сезоні. З приходом Валерія Плеханова вони відчувають тиск та відповідальність. Але саме завдяки цьому вони й стають сильнішими. У порівнянні з минулим сезоном, прогрес дуже відчутний. Його не завжди можна помітити в офіційних матчах, адже ігрового часу молоді хлопці отримують не так багато. Але на тренуваннях я бачу, що вони прогресують.
– Зараз твоя рідна Дружківка ще ближче до лінії фронту, ніж Запоріжжя. Твої рідні залишаються там? Як вони?
– Звичайно, мене дуже хвилює, що бойові дії все ближче і ближче до мого рідного міста. Майже всі мої родичі там. Мама не хоче виїжджати, для неї думка – покидати власну оселю – неприпустима. Усі вони вірять, що наші захисники не підпустять окупантів. Так воно й буде.
– Чи вдалося вам з дружиною призвичаїтися до життя у прифронтовому місті? Ходите в кіно, чи можливо, в інші заклади?
– До реалій нашого нового життя ми вже звикли. Без зайвої потреби ми не відвідуємо місць масового скупчення людей. Щоб ходили у кіно з моменту повномасштабного вторгнення, я навіть не пригадаю.
– Задумуєшся, чим будеш займатися після завершення кар'єри? І чи плануєш пов'язати його з баскетболом і надалі?
– Я вже 2 роки намагаюся поєднувати ігрову кар'єру з тренерською. Влітку я працюю з дітьми. Іноді вдається відвідувати їхні тренування й посеред сезону. Звісно, після завершення кар'єри планую й надалі займатися тренерською роботою, щоб передавати власні знання молоді.
– І наостанок, скажи, чого чекати вболівальникам від серії Запоріжжя та Черкаських Мавп?
– Гадаю, це буде серйозна битва характерів. Грати на майданчику суперника, коли всі проти тебе – це ще більше мотивує. Гадаю, вболівальникам буде дуже цікаво стежити за цим протистоянням.
Коментувати