На цьому тижні 21-22 червня у ПС Венето-Спорт під егідою Київського міського центру з фізичної культури і спорті осіб з інвалідністю "Інваспорт" та за підтримки Федерації баскетболу України пройде Відкритий Кубок Києва з баскетболу на візках.
Змагання організовує директор клубу Київські Леви Євген Дьомін, який розповів прес-службі ФБУ про стан баскетболу на візках в Україні.
— Пане Євгене, для початку розкажіть про змагання, які планується провести у Києві.
— У нас планується Відкритий Кубок Києва з баскетболу на візках. Точно братимуть участь чотири команди, можливо буде п'ята команда Invictus Games (Ігри нескорених). Є ще деякі моменти і по ним питання відкрите.
За два ігрові дні ми зіграємо один з одним круговий турнір. Потім плануємо фінал.
Це вже не перші змагання цього року – в квітні вже був турнір у Києві, а на початку червня три команди зіграли Кубок чорного моря в Одесі.
Це історична подія для України: як в Одесі пройшов турнір з баскетболу на візках Кубок Чорного моря
— Який зараз стан баскетболу на візках в Україні та яка кількість команд в країні?
— До 2014 року ми мали повноцінну збірну України, яка виступала під егідою Паралімпійського комітету. У 2014 році через деякі розбіжності та те, що в Донецьку залишилася частина збірної з візками, а вони у нас дорогі, вийшло так, що всі розійшлися.
Завдяки нам, Київським Левам, останні шість років баскетбол на візках намагається відродитися. Окрім внутрішніх зустрічей, турнірів, ми, наприклад, завдяки спонсорам беремо участь у чемпіонаті в Румунії, були на зборах у Польщі, грали з командами другого Дивізіону.
Зараз в Україні чотири команди — у Києві команда військових Tytanovi і ми. Є Одеса-Баскет, яка має новий склад, є багато військових з різними ампутаціями і кілька людей залишилося зі старого складу. У Львові є команда Титани – нова назва, але раніше вони називалися Легіон. Всі вони зіграють у Відкритому Кубку Києва.
— Розкажіть про свою команду. Як знаходите нових людей?
— У 2022 році після початку повномасштабної війни у нас майже половина команди виїхала за кордон. Я пробую різні склади. У нас залишилися в Україні спінальники (травми спинного мозку) у добрій фізичній формі. Є люди у Черкасах, Вінницькій області, Одесі та Одеській області. Ми їх запрошуємо по можливості для посилення команди.
Наприклад, у нас є в команді Артур Радковський — колишній гравець ще тієї збірної України. Він із Бахмута, його з мамою поселили у реабілітаційному центрі у Вінницькій області. Він у першу чергу марафонець, але тренується з нами та по можливості бере участь у змаганнях з нами.
Зараз я помалу набираю в команду військових, які мешкають поряд зі мною, киян, які після операції, яким видалили всі осколки, посадили у візок.
Я живу на Мінському масиві поряд із 8-ю лікарнею. Нині там багато військових, людей із ампутацією. Я часто до них заїжджаю, знайомлюсь, розповідаю про наші тренування та запрошую спробувати. Наприклад, коли водій заїжджає за мною, то можемо заїхати до лікарні, когось взяти спробувати та завезти потім назад. Плюс я відвідую госпіталі Києва, плюс сарафанне радіо.
— А як у вас ситуація з інвентарем, адже, я так розумію, потрібні спеціальні візки для гри?
— Завдяки моїм старанням того року нам місто виділило гроші на 12 візків. Будучи на зборі у Польщі, нам вдалося поспілкуватися із директором заводу GTM. Насамперед вони займаються виготовленням звичайних візків, засобів реабілітації, але також виготовляються спортивні візки. Останніми роками завод знизив свої потужності. Плюс через наші бюрократичні моменти нам встигли зробити лише 6 візків, які були у нас наприкінці грудня минулого року. Візок коштує близько 5 тисяч доларів.
В Одесі дивом залишилися старі візки, які вони реанімували, реставрували і вони можуть нормально виступати.
Варто сказати, що баскетбольний візок – це індивідуальний засіб гравця. Він робиться під конкретного гравця із конкретною травмою – під ампутанта потрібен один візок, під подвійну ампутацію інший. У нас є спінальники, шийники. Але щоб зробити все це індивідуально, представник фірми виробника повинен ознайомитися з історією хвороби людини, обміряти її – це дуже складно та довго. Візки у Польщі ми зробили за максимально стандартною схемою, за універсальним макетом, який би підходив для нашої команди.
Ще момент – транспортування. Нас дуже добре рятує соціальний транспорт Києва та з'явилася Служба соціального таксі. І у нас є транспортна компанія, яка возить нас за кордон на комфортабельному автобусі з причепом, адже нам треба вести окрім речей візки, на яких ми їздимо, та спортивні візки.
— І останнє питання стосовно тренувань. Як часто вдається тренуватись і що потрібно, щоб спробувати?
— Головне бажання. Заняття безкоштовні завдяки нашим добрим взаємовідносинам з Михайлом Бродським, Володимиром Драбіковським. Ми маємо можливість тренуватися з командою Tytanovi двічі на тиждень у Венето-Спорт.
Для занять у нас є шість нових візків з Польщі, плюс мій, який я купив за свої гроші. Плюс є ще старі перші візки, які я варив, на яких ми ще тоді виступали в Європі. Це більш-менш баскетбольні візки.
Нашою метою є створення умов для соціальної адаптації в суспільстві для ветеранів, людей з інвалідністю, надання можливостей для фізичного розвитку, а також відпочинку і дозвілля.
Так що запрошую до нас на тренування і запрошую бажаючих на Відкритий Кубок Києва з баскетболу на візках.
Коментувати