Жіноча Суперліга 
Чотириразова чемпіонка України, MVP жіночої Суперліги 2017/2018 Віта Горобець долучилася до жіночої команди Будівельника.
В інтерв’ю клубній пресслужбі Віта відверто розповіла про шлях після травми, нові очікування, амбіції, проблеми молодого покоління і свої баскетбольні мрії.
— Після кількох років у складі Київ-Баскета та інших клубів — що для тебе означає перехід саме до Будівельника?
— Для мене «Будівельник» — це щось рідне. Ми вже мали співпрацю з багатьма людьми в клубі, коли я грала за ТІМ СКУФ. Це був останній сезон клубу, коли ми стали чемпіонками. Спільні свята, емоції — воно завжди було чимось теплим. Хотілося б подивитися, що вийде у нас цього сезону. Я налаштовуюсь виключно на позитив.
— Яким для тебе видався минулий сезон? Що було в нього найкращого і про що доводиться жалкувати?
— Я почала сезон не з самого початку, бо мала операцію на коліні й відновлення трохи затягнулося. Думала, що після Нового року одразу почну входити в режим, але ні. Тому пішла працювати фітнес-тренером і паралельно відновлювалась. Уже з лютого почала грати. Не скажу, що була в топовій формі, бо пропустила багато. Але в сезоні Київ-Баскета були і злети, і падіння. Найголовніше — ми взяли Кубок України, дівчата виклалися на всі 100%, і я цим пишаюсь. Звичайно, були і негативні моменти. Ми програли півфінал Одесі — і вони справді виглядали впевненіше, заслужили перемогу. А гра за третє місце з Вінницею — це вже не той рівень, на який ми заслуговували. Але Кубок ми виграли — і це дало позитивні емоції.
— Які твої очікування від нового сезону та загалом?
— Чесно — не знаю. Але слава Богу, що буде більше команд, і це вже тішить. Бо коли граєш багато разів з однією і тією ж командою — це втомлює. Сподіваюся отримати в цьому сезоні те, чого не вистачило в минулому. Хочу повернутись у форму, яка була до операції. Будемо прагнути до чемпіонства і дарувати позитивні емоції тренерському штабу і самим собі, демонструвати результат.
— Клуб вже підписав декількох гравчинь — Дарʼю Завідну, Юлію Гутевич, Ксенію Панькіну, і також молоду баскетболістку Анастасію Любенську. Чи вже є між вами комунікація?
— Не можу сказати, що вже конкретно маю комунікацію з усіма. З деякими знайома — з Дар’єю, наприклад, ми грали в одному клубі минулого сезону. Але ще не бачилися — я зараз на відпочинку. Думаю, дівчата теж займаються своїми справами. Перед сезоном вже буде більше зустрічей, спілкування, списування, дзвінків. Проблем з комунікацією не буде — спочатку буде знайомство, а далі все органічно вибудується і все буде добре.
— Будівельник буде поєднанням і досвіду і молодості, яку роль бачиш для себе у новій команді? Що сказав Черній про твою майбутню роль?
— Це не тільки в Будівельнику, а в усьому чемпіонаті зараз така тенденція — досвід і молодь. Молодь підтягується, і це класно. Треба допомагати їм зростати, досягати своїх цілей, виходити на новий рівень. Ми з тренером обговорювали ролі, але поки не хочу про це говорити. Думаю, зарано. Коли буде повністю сформований склад і картина стане зрозумілішою — тоді вже можна буде щось оголошувати. Зараз просто чекаємо, чекаємо на нових гравчинь і разом будемо працювати.
— У тебе дуже успішна карʼєра в Україні. Що тебе особисто мотивує продовжувати грати на високому рівні після стількох сезонів?
— Не можу сказати, що моя кар’єра прям супер-крута, але досвіду вистачає. Хотілося б більшого, але з віком пріоритети змінились і здоров’я трохи підвело. Зараз маємо те, що маємо. Маючи цей досвід, хочу допомагати команді, ділитися знаннями. Думаю, ми з Дашею Завідною будемо одними з найстарших, і треба підтягувати молодь, ділитися досвідом. З приводу досягнень — чемпіонства та Кубки є, але хочеться ще більше перемог, більше емоцій. Це безцінний багаж, бо саме завдяки цим моментам ти згадуєш кар’єру з посмішкою.
— Коли ти дивишся на юних гравчинь, які щойно приходять у професійний спорт — що тобі хочеться їм сказати, чого не сказали тобі, коли ти тільки починала?
— Більшість молодих гравчинь не мають мотивації. Вони не знають, навіщо грають і чого хочуть. Треба ставити собі цілі. Якщо хочеш грати — працюй, працюй і ще раз працюй. Мотивація, розуміння, заради чого ти на паркеті — ось що головне. І, скажімо так, привносити тільки позитивні якісь моменти в клуб, в гру, допомагати своїй команді. Тому це правило номер один у мене. Я завжди ставлю перемогу і команду на перше місце. Якщо треба — можу взяти більше на себе, але завжди граю для команди.
— В Суперлізі цього року буде більше команд. Це добре?
— Так, і я дуже цьому рада. Чемпіонат має бути різноманітним. Краще більше команд і менше кіл. Це дасть іншу енергію, інший рівень боротьби. Сподіваюся на цікавий сезон і на те, що буде з ким працювати в цьому сезоні.
— Як думаєш, які клуби мають стати головними претендентами на золото цього року?
— Поки важко щось сказати. Початок сезону — не показник. Все змінюється. Але будемо прагнути до того, щоби Будівельник був фаворитом. Хочемо і золото в чемпіонаті, і Кубок. А що вийде — побачимо.
— Поки формується склад, чим зараз займаєшся? Як підтримуєш форму?
— Так, склад ще формується — чекаємо дівчат. Я хочу мотивованих людей у команді. Щодо себе — відпочиваю, але не розслабляюсь. Після травм не можна робити великі паузи. Підтримую м’язовий тонус, трохи кардіо, щоб тіло не забувало, що таке навантаження.
Цього літа я не поїхала у збірні — хотіла дати коліну нормально відновитись. Думаю, до кінця літа вже потрохи повернусь на паркет і почну набирати форму. Поки відпочиваємо.
Коментувати