Суперліга 
Форвард Старого Луцька Антон Мусієнко, який в другій половині сезону виконував роль граючого головного тренера команди Суперліги, в рамках подкасту “Без форми” розповів про свій унікальний досвід.
“Клубу потрібно було трохи змінитися, адже були погані результати. На той момент у мене була травма, яка не дозволяла мені грати на 100%. Я міг виходити і грати в пів сили, але на професійному рівні це трохи не те. Ми поспілкувалися з президентом і вирішили спробувати цей варіант (призначити головним тренером — ред.). Коли ще буде шанс в 27 років стати головним тренером команди Суперліги? Так, трохи не вийшло, але я думаю, що попереду в мене і професійна карʼєра гравця і тренера.
Читайте: Київ-Баскет продовжив співпрацю з Дмитром Забірченком
Я відразу спілкувався з усіма гравцями і домовились так, що я для них Антон за майданчиком, а на тренуваннях і в грі тренер. Питань до хлопців у мене жодних немає, все було добре.
Я тренером був чотири тижні, і коли я отримав цю роль, до гри залишалося чотири тижні. Я вирішив подивитися тренування тренерів Євроліги і розумію, що вже пʼята ранку. Помилку, яку я зробив, — я багато захотів, а треба було залишитися в реальності.
За мою кар’єру було багато легіонерів, в Київ-Баскеті їх було в один момент сім. Коли я став тренером, я побачив, що, як на тренера, американці реагують на тебе зовсім інакше. Останній легіонер, якого Старий Луцьк підписав у цьому сезоні, це був Дерік Ньютон — професіонал з великої літери. Він старший за мене і пограв у професійному баскетболі більше за мене, але він розумів мене з пів слова.
Хочеться бути і тренером, і гравцем, але ще хочеться пограти. Поєднувати роль головного тренера та гравця майже неможливо, тому я хотів би залишитися в ролі асистента. Ми з клубом про це вже розмовляли, але треба трохи більше часу”.
Коментувати