Вища лiга – Жiнки 
Запоріжжя – місто з великою історію жіночого баскетболу України, адже Козачка — багаторазовий чемпіон України. Через повномасштабну війну минулий сезон прифронтове місто залишились без жіночого баскетболу, але в цьому році він повернувся у Запоріжжя.
В першому турі в Дніпрі Козачка-КПУ-ОДЮСШ зіграла три матчі, здобувши одну перемогу над ХАІ-Збірною Харківської області. Враховуючи молодість команди, цей результат в клубі розцінюють як позитивний.
Про формування складу, задачі на сезон та підсумки першого туру пресслужба ФБУ поспілкувалась з головним тренером Наталією Герц-Локацюк.
— Наскільки для Вас стало несподіванкою рішення заявитись на сезон у Вищу лігу?
— Це була велика несподіванка, тому що в нас молода команда, торік ми грали ВЮБЛ серед дівчат 2008 року народження і молодших, в мене немає досвідчених вікових гравців. Тому я спершу була шокована пропозицією, а потім подумала: "чому б ні, гратимемо молодим складом, щоб потім краще виступати в чемпіонаті ВЮБЛ". Ми три роки поспіль із медалями ВЮБЛ, а у Вищій лізі ми наймолодша команда чемпіонату.
— Наскільки для міста важливе це повернення клубу у професійні змагання?
— Я сама в минулому гравець Козачки, я місцева, тож вважаю, що для міста важливо, щоб була команда. Хотілося б, щоб Козачка – це надовго. Зараз уже й дівчата, і батьки розуміють, що це вже Вища ліга, серйозніший рівень, це вже не дитячі змагання. Батьки надихнулися, ведуть маленьких дітей на баскетбол.
Читайте: Визначилась символічна збірна та MVP першого ігрового тижня жіночої Вищої ліги
— Як формували склад команди на сезон?
— Ми повернули Валерію Шевченко, яка раніше грала в команді, а минулий сезон провела в Полтаві. Решта всі наші гравці і я не хотіла нікого брати з тим розрахунком, щоб награвати своїх дітей.
Шевченко повернути проблем не було, вона мешкає у Харкові, там тренується, а до нас приїжджає на ігри. Коли я їй запропонувала перейти до нас, вона із задоволенням погодилася – їй подобається наша команда, наше місто і з багатьма дівчатами вона спілкується, тому вона не проти була повернутися до нас.
— Розкажіть про склад команди, на кого варто звернути увагу?
— У нас є Валерія Шевченко, яка грала у збірній U-16 на Євробаскеті цього літа, Олександра Качинська була на зборах, але не потрапила в остаточну заявку, а зараз їздила зі збірною U-15 на етап ЄЮБЛ.
Валерія Куценко могла б грати влітку на Євробаскеті, але через проблеми із документами вона не поїхала на збір команди.
Є ще Ірина Баршак, Єва Коваленко та Ніка Жданова, які теж розглядалися як кандидатки до збірної U-15, але через тур у Дніпрі ми відпустили лише Качинську.
Коваленко та Жданова дуже здорово зараз відпрацювали у захисті у матчах у Дніпрі. Вони не дуже результативно зіграли, але по роботі у захисті вони розумнички.
— Як загалом тренуєтесь в Запоріжжі і наскільки змінилась команда після 24 лютого 2022 року?
— Майже всі тренери поїхали, багато гравців – з моєї команди дівчини три повернулося. Я просто зібрала всіх дітей, які повернулися. Ми прифронтове місто, постійні обстріли, постійні тривоги. Але при цьому ми намагаємося тренуватися 6 разів на тиждень, в основному тренуємося в маленькій шкільній залі, де немає можливості грати 5х5, але іноді на вихідні 1-2 рази на тиждень є можливість тренуватися в залі Будівельник.
— З якими очікуваннями їхали на тур у Дніпро?
— Чесно, коли їхали на тур у Дніпро, то я боялася як би у кожному матчі не отримати по -50. Я розуміла, що команди з досвідченими, віковими гравцями, яким ми ще й за габаритами поступаємося, враховуючи вік.
Дівчата теж боялися, як ми будемо грати проти дорослих. Вони боялися матчів із жінками, що їх битимуть. Я сама за це боялася, щоб дітям не відбили бажання, а воно виявилося не таким страшним.
Першу гру ми чудово зіграли, програли -23, але за рахунок того, що я наприкінці вже дала всім зіграти, відчути рівень. Другу гру проти нас зіграли зоною, а у ВЮБЛ проти нас так не грали і для нас такий захист став складним завданням, ми десь розгубилися. У третій грі поборолися та виграли.
У підсумку перший тур дуже непогано зіграли. Бачу, що цього року боротимемося, все у наших руках.
— Якесь завдання на сезон перед командою ставилось?
— Завдання перед нами не ставили, сказали просто грати, адже у нас команда переважно 15-річні, є дві 16-річні дівчинки. Здебільшого діти 2007, 2008, 2009 років народження. Якщо виграємо дві гри за сезон, то буде чудово. Виходить, у першому турі ми вже виконали половину завдання на сезон.
Discussion about this post