Роман Локтіонов: Мені сподобались двійки, які зайшли у чемпіонат

Getty Images

Новость на русском

Ссылка скопирована

Відомий український футболіст та тренер Роман Локтіонов розповів про переваги Другої ліги та зазначив головну проблему ліги.

Романе Борисовичу, як вам рівень Другої ліги у сезоні 2024/25?

Мені сподобались "двійки", які зайшли у чемпіонат. Зокрема, "Олександрія-2" та "Полісся-2". Вони підвищили рівень ліги, адже грають структурно та демонструють малюнок гри. Вважаю, що цьогоріч у нас непоганий рівень. Особливо якщо оцінювати футбол перших чотирьох команд у таблиці кожної з груп. У них немає ось цього "бий-біжи", там прослідковувались дуже непогані тактичні моменти.

Відзначу також і "Колос-2", де зібрані хороші й досвідчені футболісти (Сергій Шевчук, Олексій Дитятьєв, Ігор Харатін). Там теж доволі хороша якість футболу.

Останніми роками деякі клуби, наприклад "Карпати" та "ЛНЗ", швидко проходять цей щабель футболу. Інші – тримаються довго. Чи не порушує це баланс між бідними та багатими? І чи не шкодить розвитку ліги?

Щиро кажучи, завжди дуже важлива фінансова складова клубів. На жаль, в Україні наразі є достатньо випадків, коли клуби аматорів фінансують дуже непогано, а от і командами Другої ліги – є різниця. Тому, звісно, молодий гравець для власного розвитку вибере професійну лігу. А от ті, хто є вже досвідченішим гравцем – йдуть туди, де платять.

У Другій лізі команди з хорошим фінансуванням можна полічити на пальцях однієї руки. І тут виникає різниця, за якої багато хороших футболістів грає у чемпіонаті аматорів. У цьому й проблема.

А чому людям може бути цікавіше спонсорувати чемпіонату України серед аматорів або області, а не Другої ліги?

На це питання важко відповісти. Скажу, що коли я завершував виступи, робив це у "ЛНЗ" (сезон 2019/20) на аматорському рівні, і там фінансування було дуже непоганим, як для любителів. Президент клубу Андрій Полтавець проводив екскурсію по потужностях свого заводу і я запитав: "А чому ви не хочете в професіонали?".

Він сказав: "Ми рухаємось поетапно". З часом вони дійсно дійшли до такого рівня, що можуть фінансувати команду Прем’єр ліги та вибудовувати інфраструктуру.

Тому хтось може через любительський рівень готуватись у професіонали, а у когось іншого може бути завдання бути лише в аматорах. Приклад – "Олімпія" (Савинці). Вони мають непогану фінансову складову, але чомусь поки знаходяться в ААФУ. Це дуже залежить від філософії керівництва.

До речі, ви у позитивному ключі відмітили "двійки". А в чому клуби УПЛ бачать перевагу Другої ліги над чемпіонатом України U-19?

Я з цією темою зіштовхнувся, працюючи у "Кремені" (на різних посадах в 2019-2023 рр.). У нас була перша команда і дитяча академія. Було видно, що між U-19 та Першою лігою – велике провалля. Футболісту, який виступав у ДЮФЛ, було дуже рано знаходитись в професійному футболі.

Так, були певні діаманти, яких ми підпускали до першої команди, але вони не грали. А потрібно ж грати. Тому, на мою думку, те, що зараз зробили… Друга ліга точно краща, ніж U-21, і добре також, що ще є U-19. Вибудовується дуже хороша вертикаль, коли гравець переходить із ДЮФЛ у U-19 і грає та розвивається. Потім є ось це провалля до Першої ліги.

Але у молоді є Друга ліга і там вони грають із "мужиками", з якими відчувають вищу швидкість гри, єдиноборства. Коли я був у Кремені, там саме зробили "двійку" і перші пів року юнакам було дуже важко з дорослими, ми грали в Першій лізі чемпіонату Полтавської області, але потім пішов дуже солідний прогрес. Вони виросли, почали краще та швидше між собою взаємодіяти, адже розуміли, що можна й по ногах отримати. До речі, недарма в Англії є ще й чемпіонат U-23. Не всі ж можуть в 16 років грати за національну збірну, як Ямал. Це роблять лише генії.

Роман Локтіонов додає, що це хороший спосіб аби довести гравця до основної команди та навіть заощадити, а можливо й заробити чимало грошей:

Усе залежить від керівництва, чи має воно можливість утримувати такі команди. Але от у "Русі", "Поліссі", "Олександрії" є ця система. І я вважаю, що це супер. Клуб же може вирощувати свого гравця, а не брати десь зі сторони чи купляти за великі гроші.