Суперліга 
Цього літа Владислав Ніколайчук став одним із лідерів молодіжної збірної України U-20 на Євробаскеті, проявивши себе у ролі капітана. Після турніру співпраця молодого форварда з Валерієм Плехановим продовжилася – і Владислав Ніколайчук приєднався до складу БК Запоріжжя, де тепер випробовує себе на рівні Суперліги. В інтерв'ю клубній пресслужбі 20-річний форвард розповів про цілі на сезон, особисті виклики та команду хімію у колективі.
– Владе, як провів новорічні свята? Чи вдалося побувати у рідних?
– Так, звісно. Я поїхав до батьків і зустрів Новий рік у сімейному колі. Давно не мав нагоди зібратися з родиною, адже останні два роки провів у Європі. Це було дуже приємно.
– Команда завершила рік двома перемогами над "Говерлою" та "Київ-Баскетом". Чи помітив зміни у настрої під час тренувального процеву після свят?
– Після свят ми зібралися, тренер дав нам трохи фізичних навантажень і ми розпочали серйозну підготовку до матчів. Звісно, настрій у всіх покращився, наша команда заряджена і готова перемагати далі.
– У молодіжній збірній цього літа всі відзначали гарну командну хімію. Чи відчувається щось подібне в колективі БК "Запоріжжя"?
– Так, багато хлопців зі збірної зараз грають у нашому клубі, і це допомагає зберігати взаєморозуміння. Зі старшими гравцями у нас також хороші стосунки, конфліктів немає. У цьому плані все чудово.
Читайте: Степан Лесик: Виклик у збірну – дуже класний досвід, який показує в якому напрямку треба рухатися
– Ти був капітаном молодіжної збірної України U-20. Чи створювало це додатковий тиск або особливу мотивацію для тебе?
– Особливого тиску я не відчував, адже в команді всі хлопці завжди підтримували один одного. А ось мотивація дійсно була – хотілося довести, що я гідний капітанського звання.
– Що найбільше запам'яталося з матчів збірної України U-20 на Євробаскеті?
– Перемога над Нідерландами. Тоді ми зрозуміли, що виконали головне завдання і вивели Україну до дивізіону А. Це був момент гордості за нашу роботу.
– Попри молодий вік, ти вже маєш досвід гри за кордоном. Як відрізняється підхід до тренувань і гри в Європі від українського?
– Різниця є. У європейських командах, де я грав, часто фокусувалися на досягненні результату тут і зараз, а молодим, тим більше іноземцям, приділяли мало уваги. В Україні ж я бачу, що тренери зі мною працюють, довіряють і допомагають розвиватися. Це дуже мотивує.
– Як рідні відреагували на твоє рішення переїхати з безпечної Європи до прифронтового Запоріжжя?
– Це було нелегко. Дехто намагався відмовити мене, але я доросла людина і зробив свій вибір свідомо. Я довірився своєму тренеру й вірю, що перемога України вже близько.
– Чи вдалося адаптуватися до життя в Запоріжжі?
– Я з 17 років живу самостійно, тому адаптація в новому місті для мене не є проблемою. Запоріжжя – це частина України, і тут мені все знайоме й близьке. Звикнути було досить легко навіть попри той факт, що місто прифронтове і зазнає обстрілів.
– Розкажи про своє знайомство з баскетболом – коли ти почав грати і які були перші успіхи?
– Все почалося на уроці фізкультури, коли до мене підійшов тренер, який керував командою ВЮБЛ нашого міста Чортків, що в Тернопільській області. Я був найвищим у класі, мабуть, це привернуло його увагу. Я почав тренуватися, мені сподобалося, і невдовзі ми почали грати у Всеукраїнській юнацькій баскетбольній лізі. Хочу подякувати за підтримку команди меру міста – Володимиру Петровичу Шматьку. Ми ніколи не платили за виїзди, проживання чи участь у матчах. Все фінансувала міська рада. Саме на цих змаганнях я зрозумів, що ми можемо грати на рівних з командами із Києва чи Одеси, і навіть перемагати їх. Тоді й виникло бажання серйозно займатися баскетболом. Також допоміг у цьому мій перший тренер – Іван Деонізійович Плекан.
Читайте: Суперліга Favbet: розклад трансляцій 9-12 січня
– Розкажи про свою родину. Чи були серед твоїх рідних спортсмени?
– Батько займався плаванням, хоча й не професійно. Зараз він військовий, як і мій старший брат. Обидва служать. А мама працювала вчителькою історії.
– Який найприємніший момент у кар'єрі, пов'язаний з баскетболом?
– У мене ще не така довга кар'єра, але найбільш яскраві емоції поки що пов'язані з чемпіонатом Європи U-20. Це були незабутні матчі, перемоги й неймовірна атмосфера.
– Чи займаєшся саморозвитком – вивчаєш мови, читаєш книги, маєш інші захоплення, окрім баскетболу?
– Так, намагаюся розвиватися. Вчу англійську, розумію, наскільки це важливо в нашому виді спорту. Особливо відчув, коли були в команді легіонери. Насправді вільного часу під час сезону дуже мало, бо в нас по два тренування майже щодня та багато матчів.
– Це твій перший повноцінний досвід на рівні Суперліги. Чи були моменти, які тебе здивували на цьому рівні?
– Я був готовий до дорослої фізичної боротьби, тому нічого несподіваного не трапилося. Приблизно такого рівня я й очікував.
– Сезон для команди складається непросто через низку причин та обставин, але після перемоги над "Київ-Баскетом" здається, що команда здатна боротися за вищі місця. Чи згоден, що від "Запоріжжя" ще можна чекати сюрпризів?
– Безперечно. У нашому баскетболі багато хто зазначає, що всі команди, окрім "Дніпра", приблизно однакового рівня. Це означає, що кожен може перемогти кожного. Ми налаштовані серйозно завжди і не збираємося віддавати очки без боротьби. Слідкуйте за нашими матчами – ми ще вас здивуємо.
– Як тебе прийняли в колективі? З ким із гравців найбільше спілкуєшся?
– З багатьма хлопцями я знайомий ще зі збірної. Також колись грав разом із Максимом Нікітіним у "Тернополі". Загалом між хлопцями доброзичливі стосунки, і я спілкуюся з усіма.
– Наскільки задоволений своєю грою в цьому сезоні? Які аспекти хотів би покращити?
– У першій половині сезону я не зовсім задоволений своєю грою. Хочу покращити відсоток влучань – як дальніх, середніх, так і штрафних. Над цим активно працюю на тренуваннях.
– Чи говорите між собою або з тренерським штабом про цілі на цей сезон?
– Цілі нам були озвучені керівництвом ще на початку сезону – поборотися за медалі. Будемо старатися показувати якісною грою, що ми гідні цього.
– Ви готуєтесь до матчів із "Кривбасом" та "Черкаськими Мавпами", яким поступилися в єдиних домашніх матчах цього сезону. Чи додають ті поразки мотивації для реваншу?
– Однозначно. Ми серйозно налаштовані на обидва матчі. Особливо хочеться обіграти "Черкаські Мавпи", адже цього сезону ми ще їх не перемагали. Остання поразка від них теж була дуже прикрою. По-спортивному ми хочемо помститися і взяти реванш.
Коментувати