Дмитро Різник / Фото УАФ
24 грудня, 10:04 Катерина Бондаренко Журналістка
«Я не вважаю, що ми погано граємо»
– Дмитре, цей рік для вас видався дуже насиченим: матчі в Європі у складі Шахтаря, кваліфікація зі збірною, УПЛ. Якщо подивитися на період у Шахтарі саме в контексті клубної кар’єрної траєкторії – на якій точці ви зараз почуваєтеся? Шлях до піку, пікова форма, чи ще етап становлення?
– Можна сказати, десь посередині. Такий стабільний «середній політ», якщо так образно. Я прийшов із Полтави й зараз у Шахтарі активно набираюся досвіду, який, упевнений, у подальшій кар’єрі принесе мені багато користі.
до речі
Різник оцінив невдалий матч з Колосом: «Ми – Шахтар, нам потрібно вигравати в кожному матчі»відео дняреклама
– Якщо оцінювати ваш прихід у Шахтар уже в більш зрілому віці, а не на старті кар’єри, з певним ігровим багажем за плечима: чи можете сказати, що нинішній етап – один із найкращих у вашій кар’єрі, можливо, період розквіту саме для вас?
реклама
– Безумовно, Шахтар – це дуже великий клуб, який уміє розкривати та правильно спрямовувати таланти, а згодом і продавати їх у Європу. Для мене це тільки плюс. Розвиватися в такому середовищі, поруч із футболістами високого рівня, – це велика можливість і серйозний крок уперед.
відео дня
– Маєте якийсь особистий ритуал перед матчами – щось, що додає впевненості? Чи, можливо, ви з тих футболістів, у кого вже зник мандраж перед виходом на поле?
– Мандраж, напевно, був тоді, коли тільки починав і ставав у ворота. Тоді дуже переживаєш, боїшся припуститися помилки. Зараз це вже не страх і не нерви, а радше відчуття відповідальності. Тим паче, коли ти воротар.
реклама
– Команда входить у зимову паузу посеред сезону. Якщо проаналізувати всі зіграні матчі, як би ви охарактеризували динаміку Шахтаря вже при новому тренерському штабі?
– Часи змінюються, приходять нові тренери зі своїм баченням футболу. Тому, на мою думку, порівнювати минулий сезон із нинішнім не зовсім коректно. Але загалом я впевнений, що в другій половині сезону ми ще додамо. Зараз у нас зібрався дуже класний колектив і сильний тренерський штаб, тож наше головне завдання – працювати.
реклама
– Упродовж сезону були як позитивні відрізки, так і матчі з втратою очок, які складно пояснити. Як ви оцінюєте цю ситуацію і скільки часу, на вашу думку, потрібно команді для стабільної, якісної гри і результату?
– Тут важливо розуміти, що саме мається на увазі під позитивними відрізками. Наприклад, вихід і перемога в групі – це теж позитивний результат. Якщо говорити загалом, я не можу сказати, скільки саме часу нам потрібно. Я не вважаю, що ми погано граємо. У нас дуже молода, амбітна команда. Раніше в Шахтарі було більше досвідчених футболістів, зараз склад значно молодший. Часи змінюються, футбол змінюється, і ми рухаємося вперед. Наше завдання – працювати й викладатися на полі.
рекламареклама
Різник захищає помаранчево-чорну футболку з 2023 року / Фото ФК Шахтар
– Цього сезону УПЛ виглядає більш різноманітною. Чи були моделі гри суперників, які виявилися найскладнішими для читання або стали несподіванкою?
– У нас дуже хороша аналітична група. Вона детально розбирає кожного суперника, тому ми заздалегідь знаємо, як він грає і на що робить акцент. До кожного матчу нас добре готують, і ми виходимо на поле максимально готовими.
реклама
– Ви застали різні тренерські штаби в клубі. Очевидно, що кожен із них мав свій підхід – і до стилю гри загалом, і до вимог голкіперської позиції зокрема. Наскільки ці вимоги для вас змінювалися і чи було щось складне в плані адаптації?
реклама
– Ні, вимоги до голкіперів особливо не змінювалися. Потрібно грати в короткий пас, фактично як польовий гравець. Тому в цьому плані все стабільно – це структура гри, яку потрібно виконувати.
«Хотілося б пограти і в АПЛ, і в Іспанії»
– Ви є рекордсменом Ліги чемпіонів за кількістю сейвів в одному матчі. Якщо говорити саме про той поєдинок із ПСВ, чи змінив він ваше уявлення про власні можливості?
реклама
– Це був один матч, у якому ми не здобули жодного очка. Так, я зробив ті 15 сейвів, але головне, щоб вони допомагали команді. Особисто для мене цей рекорд нічого не означає. Я не граю заради цифр – я працюю, щоб допомагати команді.
реклама
– Якщо говорити про іншу цифру – зігравши на «нуль» з Брейдабліком, відзначили «сухий» ювілей у 70 матчів. Вона для вас теж не має особливого значення? Ви взагалі звертаєте увагу на такі показники?
– Чесно, я навіть не знав про цю цифру. Я за цим не слідкую. Якщо їх уже 70 – отже, треба працювати далі, щоб було більше.
– Враховуючи кількість сейвів, чи не скучили за відчуттям, коли воротаря буквально «розстрілюють»?
– (Сміється) Ні.
реклама
– А якщо пригадати, коли востаннє таке було?
– Останнє, що зараз одразу спадає на думку, – програний матч в УПЛ проти ЛНЗ із Черкас.
до речі
«До Черчілля мені ще далеко»: Пономарьов – лідер УПЛ, судив Класичне з п’ятьма червоними, а тренувати їздив маршруткою
– Чи маєте ви для себе якусь внутрішню планку – мінімум, після якого можете сказати, що задоволені власною грою?
реклама
– Я не заглиблююся в це. Моє завдання – виходити на кожен матч, допомагати команді і грати на максимум у кожній зустрічі.
– Якщо не прив’язуватися до цифр, а говорити про суперників, із якими довелося грати цього року: чи був хтось, хто запам’ятався стилем гри, рівнем або емоціями?
– УПЛ зараз стає цікавішою. З’являються команди з фінансами, які можуть дозволити собі підписувати якісних гравців. Це добре для чемпіонату. Якщо приїжджають легіонери – рівень зростає.
реклама
Що стосується єврокубків, то у нашій групі був рівень, з яким Шахтар має справлятися. Так, там є сильні команди, які добре грають і є чемпіонами своїх ліг. Але загалом ми добре пройшли перші етапи, напряму вийшли до 1/8 фіналу, уникнувши зайвого матчу в лютому. Це плюс для нас. Наше завдання – викладатися на максимум і в чемпіонаті України, і в єврокубках, і ми це робимо.
реклама
– Упродовж року ви з Кирилом Фесюном не раз змінювали одне одного, зокрема й через травми. Як оцінюєте рівень конкуренції серед голкіперів у Шахтарі?
– У нас в Шахтарі з цим усе добре. Є хлопці, які підростають і дають конкуренцію. А конкуренція – це завжди плюс. Для тренера це приємний головний біль, а для нас – можливість зростати. Тільки через конкуренцію можна прогресувати.
– Цього року ви також виграли свою десяту пенальтійну дуель в УПЛ. На вашу думку, що стоїть за такою стабільністю в цих високостресових епізодах? Чи працюєте окремо над психологічною стійкістю – самостійно або з фахівцями?
реклама
– Звісно, коли йдеться про пенальті, є аналітика. Є кілька людей, які підказують: хто як частіше б’є, у який кут, який у нього стиль. Ми це розбираємо, готуємося. А далі вже залежить від мене – від відчуттів і того, як я приймаю рішення в моменті. Ніякого секрету тут немає.
– А чи був епізод, коли без підказок ви інтуїтивно відчули, куди суперник битиме пенальті, і це запам’яталося?
– На високому, професійному рівні – ні. Завжди була підготовка, завжди була аналітика. Ми всюди ставимося до цього професійно.
– Ваш контракт із клубом діє до 2027 року. Попереду ще чималий період у складі Шахтаря. Які цілі ви ставите перед собою на ці роки і чи вже думаєте про те, що буде далі?
– Які цілі? Перемагати і допомагати команді. Особисто від себе – допомагати всім, чим можу і де можу. А що буде далі – я не знаю, життя покаже. Зараз я добре почуваюся в Шахтарі, мені комфортно, усе супер.
– Майже кожен футболіст має своїх кумирів. Іноді це гравці не з твоєї позиції, а просто ті, хто імпонує як особистість. А як у вас? За ким стежите, хто подобається?
– Я, чесно кажучи, дивлюся різних воротарів. Беру від кожного щось для себе: чим вони сильні, чим підкуповують, у чому їхня особливість. Потім можу спробувати це на тренуваннях – подивитися, чи мені це підходить, чи варто над цим працювати, чи, навпаки, воно мені заважає.
«Моє завдання – допомагати команді» / Фото ФК Шахтар
Світові воротарі теж робили помилки. Вони формували себе поступово, крок за кроком рухалися до своєї мети – грати на топ-рівні, у топ-команді. Тому я десь піддивився, десь щось додав до себе – і зробив ще один маленький крок уперед. Так, поступово, я сподіваюся, зможу й надалі рухатися до гри на топ-рівні.
– Експериментуючи й пробуючи нові елементи, чи зрозуміли ви для себе, в якому чемпіонаті могли б почуватися найбільш комфортно і який стиль гри вам підходить?
– Завжди хочеться грати на найвищому рівні. Хотілося б пограти і в АПЛ, і в Іспанії – там теж дуже сильний чемпіонат. Та, загалом, усі топ-5 ліг – це високий рівень, хороші команди і сильний футбол. Тут навіть не потрібно нічого доводити.
– З Європи до вас уже доходили контакти щодо можливого трансферу. За чутками, вони виглядали доволі реальними. Наскільки ці розмови відповідали дійсності? Чи доходило до конкретних пропозицій, не називаючи клуби?
– Контакти були. А далі… Воно сталося так, як мало статися. Зараз я в Шахтарі.
– Це було спільне рішення – залишитися в клубі ще на цей період, чи просто не дійшло до реальних кроків від зацікавлених сторін?
– Наразі я у Шахтарі, і на цьому етапі мене все влаштовує. Більше тут нема про що казати.
«Є реальний шанс потрапити на чемпіонат світу»
– Якщо перейти до теми збірної України і трохи відійти від клубних справ. Кваліфікація ЧС-2026 видалася нерівною за результатами, але команда вийшла в плей-офф після матчу з Ісландією. Як ви оцінюєте цей відбір і нинішній рівень конкурентоспроможності збірної?
– У нас чудова збірна. Ми трохи створили собі проблеми на старті, але добре, що зуміли їх виправити. Попереду перехідні матчі, а там, як кажуть, весна покаже.
до речі
«Я ще вчора казав: головне – не дати їм забити». Маліновський про вказівки Реброва і слабке місце Ісландії – ЕКСКЛЮЗИВ
– У воротарській лінії збірної зараз одна з найвищих конкуренцій. Як відчувається ця боротьба за ігровий час у межах циклу?
– Уже сам приїзд у збірну – це велика честь. Є тренерський штаб, який визначає, хто більше підходить під стиль гри. Там є з кого обирати. Конкуренція робить нас сильнішими. У нас хороші відносини між собою, тому з цим усе гаразд.
– Якщо згадати суперників, із якими збірна грала цього року, який матч або яка команда дали вам найбільше матеріалу для аналізу й особистого зростання?
– Якщо брати топ-рівень, то, наприклад, матчі з Францією. Це збірна, де футболісти коштують сотні мільйонів. Але навіть у таких матчах щось виходило в нас на полі. У кожної збірної є гравці, які виступають на дуже високому рівні, і це хороший досвід.
«Уже сам приїзд у збірну – це велика честь» / Фото Динамо Київ від Шуріка
– Матчі за вихід на чемпіонат світу – це завжди особливий рівень напруги. Наскільки ви відчуваєте власну роль у таких поєдинках? Чи лежить на воротарях особлива відповідальність порівняно з іншими позиціями?
– Воротар – це частина команди, тому відповідальність така ж, як і в усіх. Але, звісно, в таких матчах відповідальність дуже велика, бо є реальний шанс потрапити на чемпіонат світу. Історичний шанс маємо, наскільки я розумію, тому до цих поєдинків потрібно підходити максимально готовими й зібраними, добре готуватися.
– Коли ви залишали розташування збірної, що казав тренерський штаб перед наступною зустріччю вже навесні? Які були настанови?
– Усі були задоволені результатом. Ми перемогли й вийшли в плей-офф. Тому всім подякували, побажали всього найкращого – і на цьому все.
– А під час клубного сезону наскільки активно тренерський штаб збірної стежить за вашими матчами, підтримує зв’язок?
– Я точно цього не знаю, але вважаю, що тренери й аналітики збірної досить часто дивляться матчі. Є люди, які за цим цілеспрямовано стежать.
«Коли приходиш додому, тебе зустрічає син, обіймає дружина – це теплі моменти»
– Якщо повернутися до витоків: яким було ваше уявлення про воротарську позицію в дитинстві і як воно змінилося з роками?
– Спочатку все формувалося поступово. Я взагалі спробував себе на різних позиціях, починав як правий захисник. Потім спробував себе у воротах – десь виходило, десь ні, але з часом стало цікаво. Почав більше розвиватися, працювати. Потім пощастило, у 19 років почав пробиватися. З’явилися перші гроші, і я зрозумів, що це, напевно, те, чим хочу займатися в житті.
– Не було ностальгії за іншими позиціями, на яких ви встигли пограти, наприклад, за правим захисником?
– Ні. Це дуже важка позиція. Там потрібно багато бігати, мати хорошу фізичну базу, виконувати багато функцій – і в обороні, і в атаці, підтримувати фланг, робити забігання. Це одна з найважчих робіт на полі.
– Якщо зазирнути трохи наперед і уявити 2026 рік: що для вас стане маркером успіху – на рівні збірної, клубу?
– Цілі в мене більше командні, а не персональні. Якщо вимагаєте персональні – ставати кращим. Ставати сильнішим, розвивати себе максимально. А далі вже як складеться.
– Якби ви могли дати пораду собі 18-річному, що б це було?
– Я б сказав: не зупинятися і працювати ще більше.
– А яку фразу вам хочеться сказати собі вже зараз, на майбутнє?
– Ту ж саму. Не зупинятися, лише додавати.
– У такому щільному ритмі, з постійними матчами й концентрацією, що допомагає вам психологічно й фізично перемикатися з футболу?
– Сім’я. Сім’я і дитина дуже допомагають. Це трохи відмикає фокус від футболу. Коли ти постійно в грі, голова завжди у футболі, максимальна концентрація. А коли приходиш додому, тебе зустрічає син, обіймає дружина – це теплі моменти, які дають багато спокійних емоцій.
Дмитро із найдорожчими / Instagram
– Зараз серед футболістів популярним стає падел-теніс. Вас поки не бачили з ракеткою в соцмережах. Пробували?
– Так, пробував, грали з хлопцями. Цікава гра. Я і великий теніс також пробував. Буду грати там, куди покличуть.
– Чи з роками змінюється ваше сприйняття інших видів спорту, розуміння того, як відбуваються кар’єрні періоди спортсменів?
– Мені це цікаво. Раніше, наприклад, багато дивився біатлон. Загалом мені подобаються різні види спорту, тому я стежу за ними. Спорт у моєму житті присутній із самого дитинства.
– Наостанок. Ви вже казали: якщо покличуть – спробуєте. А якщо уявити, що у вашому житті не було футболу, в якому виді спорту ви могли б реалізувати себе?
– Якби не футбол… Можливо, мені підійшла би боротьба.
«Мені не треба переглядів завдяки бруду»: Денис Бойко – про фінал Ліги Європи та несправедливість, яка дратує
Коментувати